вівторок, 7 травня 2013 р.

Життя

Життя - Бог дарує його.
Життя - без нього нічого іншого немає.
Життя - події, вчинки і слова.
Життя - пізнання, вибір та відповідальність.
Життя - душа, тіло і дух.
Життя - страждання, хвороби; радість, насолода.
Життя - люблю його. Люблю Того, Хто дає життя!
Життя - те, що не варто марнувати дарма, адже воно коротке.

понеділок, 6 травня 2013 р.

iOS or Android

Нещодавно мала розмову з одною молодою розумною людиною. А точніше, це була маленька дискусія тему: iOS or Android - що краще.
Але пост не про операційні системи чи технології :). А про різні погляди на насправді неважливі речі.
Повернулась додому і, розмірковуючи над цією розмовою, зрозуміла, що такі питання постають перед нами постійно.
Що краще:
iOS or Android;
Mercedes or BMW;
Єгипет чи Турція;
Ліза чи Оля...
І нам тяжко робити вибір. Тяжко робити вибір у речах, що є такими незначними в порівнянні з тим, що й справді важливо (останній приклад про Лізу й Олю - це виключення, він - важливий :))
А потрібно одне - обирати волю Бога в усіх своїх вчинках. Говорю не про вибір телефона (не належу до тих людей, що моляться перед тим як підсмажити собі яєшню - щоб дізнатися з двох чи одного яйця її робити), а про повсякденний вибір в наших обставинах: чинити по своїй волі чи по волі Творця. Ось що й насправді важливо :) Ось де потрібно робити вірний вибір. І не розмірковувати, а просто слухатися.
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Хоча розмова була все одно цікава :).

субота, 4 травня 2013 р.

Как узнать человека

Давно поняла, что есть два проверенных способа узнать человека. Оба дополняют друг друга. Если хочешь на самом деле понять, что за человек перед тобой, необходимо:
1. поехать куда-то с ним, где будешь проводить с ним время в тесном общении - лучше всего туда, где нужно вместе работать;
2. имееть денежные отношения с ним - лучше всего какое-то совместное дело - не обязательно бизнес, просто посмотреть, как он себя поведет, когда у него "появится возможность" не возращать тебе то, что он должен.
Можно, конечно провести с человеком и полгода в одном офисе, но это может закончится тем, что по-настоящему все-таки ты его не узнаешь. А вот если едешь куда-то с ним, живешь в одной комнате; если он практически 24 часа в сутки перед тобой... тогда все становится ясно :).
Библия говорит, что в плоти человека не живет ничего доброго.
Так вот эту плоть очень хорошо видно именно при выше упомянутых обстоятельствах. Тогда, как на ладони, проявляються такие качества человека как:
лень vs трудолюбию
жадность vs щедрости
непорядочность vs благородству
упрямство  vs смирению
зависть vs доброжелательности
агрессия vs дружелюбию
и т.д.
Вернулась с очередной поездки. Как сказал один из русских классиков: человеку нужно три вещи, чтобы он был по-настоящему счастливым - любовь, интересная работа и возможность путешествовать. Я бы добавила, конечно, впереди всего - Бог, но и в трех последующих есть много правды.
За 5 дней можно узнать многое. Видишь, когда кто-то сачкует, видишь, когда кто-то ведет себя нагло, видишь, когда тебя недолюбливают, видишь, когда что-то опошляют. Видишь, когда кто-то служит другим, видишь, когда кто-то ищет пользы другого, видишь взаимную помощь и чистоту взглядов. Видишь все христианство и псевдохристианство людей.
Хм, интересно было бы почитать отзыв о себе тех, кого ты причисляешь к христианам :)

середа, 17 квітня 2013 р.

Be fair

Всегда быть честным и никода не говорить плохо о людях - даже за глаза!
Сегодня был хороший урок для меня - помнить об этом золотом правиле. Не могу пока, к сожаленью, сказать, что руководствуюсь этим принципом во всех обстоятельствах моей жизни. 
Эх... Ну как же хочется поступать именно так. Всегда! И не только из-за того, что это воля Господа - хотя это, безусловно, главное. Но и потому, что в таких ситуациях справедливы истины:
"Ибо нет ничего тайного, что не сделалось бы явным, ни сокровенного, что не сделалось бы известным и не обнаружилось бы."
"Что посеет человек, то и пожнет."
------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Познакомилась с одним человеком. Пообщались - по работе. И вот поздно вечером (списываю это на усталость :)) я села писать recap нашего с ним общения. Для этого открыла его последний имейл, нажала Forward, написала свои впечатления о нем, которые были адресованы совсем другому человеку (моему начальнику...) и не поменяла адресата... Нажала "отослать"...
И как результат: прочитал это послание как раз тот, о ком оно было написано.
Как же я была рада, что все описанное - было хорошо, а не плохо.
Мда... Было бы совсем неприятно, если бы в том письме была какая-то негативная окраска или чего хуже, что-то плохое о нем самом.
А так - просто посмеялись :)
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------
Как-то на проповеди услышала такую мысль,  если бы все ваши мысли вывести на проектор и транслировать в церкви? Было ли бы Вам стыдно? О да! Почти всем, без исключения. Но нужно, чтобы было не так. 
Очищаться, как Он чист - в мыслях, словах, поступках... 



четвер, 11 квітня 2013 р.

"Царство небесное"

"Царство небесное", - говорят об умершем.
Откуда эта нелепая фраза о человеке, судьба которого уже предрешена?
К чему этот самообман?
Люди думают, что если они так будут говорить, человек действительно перейдет из ада в рай?
Почему люди не говорят живым: "Царство небесное, тебе дорогой!"
"Царства небесного желаю тебе."
"Ибо жизнь, которую ты ведешь сейчас: блуд, пьянство, необузданность и прочие пороки свидетельствует о том, что ты собрался в другое место!"

субота, 6 квітня 2013 р.

Неспособные творить

Люди делятся на два типа:
способные творить;
способные критиковать.
Умнее безусловно первая группа. Она же способна критиковать.
Но как же порой обидно, когда лезешь из шкуры вон, чтобы сотворить/придумать/разработать логику/архитектуру/дизайн какого-то проекта, а кто-то (неспособный придумать ничего из подобного) начинает критиковать твое творение.
И полбеды, если он действительно увидит несовершенства, но если все его фантазии - бред гнедой кобылы, на душе становиться совсем печально...
----------------------------------------------------------------------------------------------------------
А как же Господь и Его творение?
Его критикуют?
Не просто критикуют. Его присваивают себе. Т.е. люди не могут, конечно, присвоить его себе, поэтому они присваивают его другому божеству - Еволюции.
Печально...

Працьовиті українці

Цікавий народ - українці :) Пишаються, що вони - люди працьовиті: встають ранесенько, працюють цілий день... Руки натруджені, ноги гудуть.
І наче й найсправді так.
....
Було....
Не з усіма....
Радянський устрій зламав цей образ трудівника-українця уже давно. І тільки в сучасному бізнес-світі тебе змушуть працювати як слід... або й того більше (як казав один мій знайомий: "Пам"ятай, що вони можуть натиснути на газ до упору, але як довго витримає твій двигун?"). Але зараз не про них. А про пострадянських державних працівників.
Пам"ятаю, як один чоловік розповідав про свій "трудовий" день на радянському підприємстві. Працював бухгалтером.
"Приходимо. Сідаємо. І робимо вигляд, ніби дуже зайняті. Поважно перекладаємо ручку з однієї кишені піджака в іншу, і так цілісінький день."
Мабуть кожен знає прислів"я про те, що найбільше людина любить дивитися на 3 речі:
-як вогонь горить;
-як вода ллється;
-та як інший працює.
Але інколи доходить  просто до абсурду.
Їду на роботу маршруткою. І спостерігаю день у день таку картину.
Усі дорожні роботи - ті за якими ми маємо змогу спострерігати - ведуться у такому співвідношенні:
10% працює;
90% спострегігає.
Спостерігачі - зазвичай, люди бувалі: з цигаркою в зубах, брудною робою та гордуватим поглядом.
Працюючі - "козли відпущення", роба - ще брудніша, цигарок - немає, лопата в руках.
Але найцікавіше в усьому цьому - як розповсюджується грошовий потік серед цих спотерігачів та працюючих. Мабуть, у такому ж співвідношенні 10/90:
10% - працюючим,
90% - спостерігачам.
Повертаючись до корпоративних відносин:
90% тим, що тиснуть на газ,
10% двигунам.
І от постає риторичне питання - в якій групі слід бути?....
Мабуть, що недаремно й досі добираюся на роботу  маршруткою...
І який висновок - за будь-яку ціну потрапити до першої групи? Та ні, чомусь не дуже хочеться, там працювати потрібно ще більше. Краще аби твій чоловік потрапив до ліги "90" :).