Враги Украине

"Мы же вам не враги?", - пишет друг с Брянска.
"Нет :)", - отвечаю.
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
А кто враг?
Враги Украине:
Путин, Тимошенко, регионалы и комунисты.

А может? ...
Люди, кто не боится Бога? Не чтит Его, не верит в Него, не исполняет заповеди Его.
Ведь приход правителей, войны и революции - все только по воле Его! Чем больше будем боятся Его, тем больше шансов получить Его благословение на нашу страну.
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Могу с уверенностью сказать, что в это тяжелое время, когда Украина только пережила революцию, а теперь стоит на пороге войны с Россией, люди стали благороднее и патриотичнее, и это хорошо. Но что будет, если все станет спокойно?
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Есть пророчество http://riverflow.ru/2009-2-7a.php об Украине. Но Бог менял Свое Слово, если народ смирялся под Его руку. Молюсь, чтоб оно изменилось....   

самотнi американцi

дуже самотнi .....
кожен живе своiм особистим життям.
Бояться вiдкрити душу навiть своiм рiдним, друзям.
----------------------------------------------------------------------------------------------------------
Найбiльше менi подобаэться iх:
hey, how are you? ..... й йдуть геть, не дочекавшись вiдповiдi...
тiльки уявiть украiнський переклад:
привiт, як справи? ..... пi пi пi 

Iнформацiйна вiйна

Не можу зрозумiти, де дiваэться розум людей, коли iх годують нісенітницями ЗМI россiйських телеканалiв.

Чому навiть розумнi люди, яких я поважаю, вiрять в ту брехню, якою iх там годуть. 

Невже так важко аналiзувати? Невже так неочевидно, що iм там показують?

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Вплив iнформацii - величезний! Спостерiгаю його також i тут - в США.

Подивилась промасонський фiльм - який було зроблено, мiж iншим, для християн. На перший погляд, все правильно говорять (фiльм - документальний), але як майстерно насаджують грiховний стиль життя - непристойний одяг, вино, табак, тату.....

Навiть приклади, що там наводяться, змушують думати - що iнакше жити просто не можна.

Статистика - вражаюча, мiж iншим:

32% християнських сiмей розлучаються.
60% християн (або тих, хто так називаэться) мають iнтимнi стосунки до шлюбу.

Та iншого не варто й очiкувати вiд суспiльства, де люди, що вважають себе християнами, йдуть на фiльм. про який потiм говорять:
....ahh, of course, it had a lot of sex, drugs and homosexual relationships how they are - but J. and J. played phenomenally.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Думаю, що люди, якi вiрять в украiнський фашизм та бандеревцiв, схожi на цих "християн"....
Слiпi.

всі все розуміють

... мій блог все більше й більше починає бути схожим на справжній щоденник.
Прилетіла до Штатів.
...Ні. Треба почати з того, як саме долетіла.
Все було добре, окрім Interrogation, що вчинили наді мною в Міннеаполісі.
"Чому я так довго буду тут?"
"Що саме за проект, над яким я працюю?"
"Що я буду робити кожного дня?"
"Коли саме мої клієнти вирішили мене запросити?"
"Чи пов"язано це з подіями в Україні?"
і т.ін.
Що ж, переконавшись, що я таки не біженець, пустили мене в Гренд Репідс (думала вже, що спізнюсь на наступний літак...).
Прилетіла.
Тут усі кажуть одне й те саме: "Як ми раді, що ти тут, а не там"... Гірко чути ці слова, але й дуже приємно усвідомлювати, що люди тут дуже обізнані, не байдужі.
Все розуміють вірно: що Україні ніхто не допоможе (ні США, ні Євро союз, якщо це не буде безпосередньо загрожувати їм).
Розуміють, що Путін не обмежиться Кримом.
Розуміють, що Україна сама не може тягатися з Росією.
Розуміють, що може розгорнутися 3-тя світова - і тоді наша Батьківщина перетвориться на Армагедон....
Але що ж з того, що всі все розуміють?....
Надія тільки на Господа - дай нам, Боже, провадити тихе та мирне життя.

Мир не без добрых людей

Моя старенькая машина, которая постоянно ломается, научила меня двум вещам:
1) доверять больше Богу,
2) верить, что мир не без добрых людей.
Случай 1й. В машине стоит газовая установка, которая не совсем ей подходит. Поэтому двигатель иногда отказывается работать - а именно вылетают трубки и хамут. Происходит это исключительно в неподходящее время - когда чуток подгазовываешь: т.е. при обгонах (что ни разу не весело); когда трогаешься на перекрестках и т.д.
Стою в центре города. Большой трафик. Я перед перекрестком. И вот знакомый звук... Дальше сценарий таков - машина останавливается и отказывается ехать, пока не поднимешь капот и все не поправишь. Ну в центре на перекрестке - не супер классное место это делать. Народ нервничает, сигналит. Делать нечего. Открываю капот. Все поправила, а одна не поддается :(.
И вот - сзади голос ребят из церкви, проходящих мимо как раз там и тогда, когда я так в нуждалась в их помощи. Силы у них побольше. Минута дела. Еду снова!
Случай 2й. Зима, снег. Настюшка, по доброте своей душевной, собрала мне народ в машину - развести по домам. Двух девчонок развезли без проблем. Везу третью. Высаживаю. Но вернуться нужно домой по улице, что проходит возле самого Днепра. Еду. И тут вижу картину, которая совсем не радует - сугробы высотой полметра. Увидела я это поздно :).
В этот раз "ангелы" появились в виде двух дедушек на тракторе, который чистит улицы. Трос. Вытащили. Уехали :). Еду дальше, нужно повернуть. За мной Джип. "Как-то опять не прочищено". Сомневаюсь, но сзади машина, сдавать назад некуда. Это было ошибкой :). Опять застряла. Водитель Джипа выходит с машины, за руку ведет сыночка 4-5 лет, подходит к нам. Видит меня, расплывается в улыбке: "Две девушки. Какая прелесть. Выходите. Я попробую"
Выехали. Провел нас аж домой, чтоб мы вдруг опять не застряли :). Спасибо ему.

26.01.14

Вертаємось з Букавелі. Поїзд о 21: 55 до Києва.
Під"їзжаємо до залізничного вокзалу. Біля вокзалу "Беркут". Спиняють виключно. Якщо йдеш з лижним спорядженням та у відповідному одязі - не чіпають.
Їдемо. Відчуття неприємні... В голові останні слова, що чула у привокзальному кафе від юнаків та дівчат з Івано-Франківська: "Мій тато був на першій лінії на Грушевського. Дві кулі спіймав." "А мій вже повернувся"....
02:13. Прокидаюсь від шуму (хоча це складно назвати сном - усю ніч перебуваєш у якомусь дивному стані). Наші герої, які їдуть до Києва, ризикуючи своїм життям, присутні мабуть у кожній родині Івано-Франківська. Розпорошуються по вагонам. Але їх виловлюють і там.
02:13. Чоловік прибігає до іншого (могу сусіда) з криком: "Його забрали". Інший зістрибує з другої полички та за 2 секунди, не взявши речей з собою, біжить зі своїм другом в бік іншого вагону...
Ранок. Бачу тих 2. Повернулись. Засмучені.
08:40. Сходити з поїзда моторошно... Івано-Франківськ-Київ...
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------
Господь, допоможи моїй країні, моєму народу! Допоможи тим, хто стоїть по обидві сторони барикад. Щоб не гинули люди.
Дай мудрості та страх в серце керівникам.

Ctrl Shift Del

Ctrl Shift Del - стирает историю браузера, а молитва покаяния - стирает греховную историю жизни.
Вот только Ctrl Shift Del можно нажимать сколь угодно много, а как долго будет терпеть меня Господь?