Люди

Надоело писать о высоких материях, выводить правильные измышления... Хочется писать о людях - реальных людях: хороших и плохих. Но как же писать о них, ведь они - рядом.. О них будут читать не через 100-200 лет, как о героях Лескова или Куприна, а прямо сейчас... Эх, но ведь нет ничего интереснее и правдивее историй о людях, даже, если эта чья-то интерпретация, в данном случае - моя.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Моя церковь разделилась. Разделилась из-за догматического вопроса о повторных браках. Трудный вопрос. Очень трудный. Но однозначный. Повторный брак - грех.
Жаль, очень жаль людей, которые по каким-то причинам не сохранили свой первый союз. Но правда остается неизменной: повторный брак при живом муже/жене - грех.
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Познакомилась сегодня с своей новой сотрудницей. Оказалось, она ходит в харизматическую церковь. Меня это, безусловно, порадовало. Человек верит в Бога. Человек из моего коллектива. Начала рассказывать о своей церкви. Договорились, что придет к нам на служение в это воскресенье. В это воскресенье, если не ошибаюсь, будут говорить о семье... вопрос о повторных браках тоже затронут, безусловно.
Говорю ей:
- Давайте обменяемся телефонами. Скажите свой, я запишу.
- 093.......
- А.О. ... а как ваша фамилия?
- Ну, я ее меняю, скоро будет новая. Вышла замуж недавно. С первым мужем в разводе давно, трое детей. Мой новый муж - брат с нашей церкви, слава Богу.
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Не смогла ответить ей "слава Богу"... 

что есть правильно?

Прочитала произведение Сергея Курдакова "Прости меня, Наташа". Автобиографическая повесть о молодом КГБисте, гнавшем христиан в советское время. Сейчас я бы дала этой книге другое название: "Записки сепаратиста".
Бог поругаем не бывает: что посеет человек, то пожнет. Сергей Курдаков, несмотря на то что Бог был милостив к нему и дал ему время и воможность покаяться в содеянных злодеяниях, погиб в 22 года. Вероятнее всего, Сергей был ликвидирован советскими спецслужбами за "предательство".
----------------------------------------------------------------------------------------------------------
Смотрю онлайн трансляцию молитвенного собрания.
Одни в нацгвардию уходят... Другие в Европу бегут... Но что по-настоящему есть правильно?
Мама говорит: нужно уезжать, чтобы не было так, как с беженцами с Луганска.
Приехала молодая семья к нашим друзьям - муж, жена и маленький сын. Точнее не приехала, а спаслась бегством. Не смогли даже автомобиль забрать. Все бросили. Денег нет. Жилья нет. Профессия - шахтер.. В Черкассах шахт нет (слава Богу). Ищет любую работу.
Дай, Господи, мудрости так поступать, чтобы сеять и жать доброе.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Прочитала статью о масштабном землятресении на Гаити в 2010 году - погибших 250 000!!!
К моему стыду, я совершенно не помню об этой беде. А ведь было это совсем недавно.А почему? Почему не помню? Потому что бедствие где-то далеко абсолютно по-другому воспринимается нами.
Некоторые украинцы обижаются на Европу, США. Никто реально не помогает нам, а у нас война, нас уничтожают. Зачем обижаться? Не такие ли и мы? Кто знал/скорбел о землетрясении на Гаити? Кто знает о ситуации в Венесуэле? Как помогло им наше правительство?
Каждый думает только о себе, и.. о деньгах - вот она правда в политических отношениях между странами. Вот я, например, долго не могла понять - почему все началось с Славянска? Всего 150 000 населения. Я даже не слышала прежде об этом городе (стыдно конечно, что совсем не интересуюсь историей и географией, но факт остается фактом). Оказалось - все просто - сланцевый газ!
Помилуй нас, Господи, и дай нам мир .

Думки.

Життя... цікаве, швидкоплинне та непередбачуване. Всі знають, як варто цінувати те, що маєш прямо зараз, адже завтра все може змінитися.
Але хто цінує?
Саме факти, що хаотично рояться в голові, формують настрій та стан душі.
Ось факти, що зараз бентежать особисто мене, та, безумовно, впливають на мій теперішній настрій (перепрошую, якщо хтось впізнає тут себе - не називаю імен, і тому, думаю, що не ображаю вас тим, що маю сміливість згадувати вас в своїй писанині):
П. пішов з роботи із-за хвороби (загадкової хвороби, що наші "благородні" медики-тупаки в 21му сторіччі не можуть навіть виявити, не те, щоб полікувати). Так шкода хлопця, що навіть плакати хочеться. Чому це трапляється з людьми, які, на мою думку, ні в якому разі! не заслуговують на таке; а ті, що заслуговують, живуть здоровими далі.
З. йде в армію. Йде зараз - коли це так небезпечно. Безумовно, поважаю його за цей вибір. Прочитала фейсбук пост Парасюка на цю тему, повністю погоджуюся з ним... Але є одне але. Це але - що жодна держава не варта того, щоб за неї помирали молоді хлопці. Це усвідомлюєш, коли думаєш про своїх друзів та знайомих, що могли б опинитися на тому місці. Не тоді, коли просто читаєш якісь цифри в "Українській правді": загинуло 18, 43 важко поранені. Що таке 18 серед мільйонів? Люди помирають кожного дня тисячами... Але є одне але. Це не так, коли уявляєш матір, що викохала свого сина для кулі терориста. Боюсь, що вона ненавидить усіх і вся, ненавидить і державу, за яку загинув її син.
...............................................................................................................................................................
Читаємо новини кожного дня. Думаємо, що робити далі. Але не цінуємо, що маємо. А найважливіше те, які стосунки в тебе з Богом та людьми, які тебе оточують. Не неприємності на роботі, не ремонт машини, не зачинене відділення банку.. а життя...цікаве, швидкоплинне та непередбачуване.

сепаратисти

чи всі вони росіяни? найманці? зеки?
--------------------------------------------------------------------------------------------
Згадую, як рік назад, на травневі свята (та й на всі інші свята після травневих, коли стає тепло) неможлмво вийти на Дніпро. Причина дуже проста - туди зходиться бидло, яке не може говорити інакше, як матом, п"є, безчинствує, залишає купу сміття і їде додому. Часто це бидло приходить разом зі своїми дітьми - маленькими людьми, світогляд яких спотворюється вже з самого дитинства.
Пам"ятаю, яке відчуття опановує, коли заходиш в громадський транспорт вранці після Нового Року - перегар, люди-нелюди на сидіннях. Огида та біль - біль за український народ, що перетворюється на такий непотріб.
То звідки беруться тітушки, зелені чоловічки? Звідки всі ті мерзотні корупціонери, що сиділи по ВСІМ кабінетам до нещодавна, а тепер раптом перетворилися на патріотів?
Вони також українці..... Не росіяни, не американці, не марсіяни...
---------------------------------------------------------------------------------------------
Підходить до мого батька нещодавно один з таких представників бидла, що описані вище, та говорить татові: "Ти ж росіянин. То що ми будемо тепер робити?"
Говорить татові - який повністю підтримує Україну, який рвався на Майдан, який хоч взавтра готовий захищати Україну. Говорить батькові дітей, дідусь яких сидів багато років у в"язниці, як політв"язень за те, що не побоявся відстоювати незалежність України в страшні радянські часи....
То що - це українець? Це бидло - це така своєрідна нація - яка не має ні єдиної мови, ні землі, ні кольору шкіри - тому що вони є кругом.
----------------------------------------------------------------------------------------------
Стільки років винущували інтелегенцію. То маємо, що маємо. 

240 рокiв

240 рокiв - це багато чи мало?
Сполучені Штати Америки - це вся їх історія.
За 240 років збудовано величну цивілізацію, культуру, народ.
Зі своєю мовою та ідіомами, їжею та культурою фаст фуду, іграми та спортом, брендами та компаніями-монстрами, смертоносними кредитами та брокерними біржами, хворобами та антигуманним медичним страхуванням, хайвеями та супер зрозумілими ПДР, хмарочосами та аеропортами в кожному місті, армією та героями, історією загарбницьких війн та Голівудом...
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Від богобоязливості до вкрай розбещенності, від пробуждення до неосатанинських церков.

Від вбогих переселенців до нової ери, від великой депресії до днів гіпер споживчого суспільства.

і все це за 240 років... 8 поколінь.

чорне населення США

мої спостереження про black people:
вони інші, зовсім інші!
- своя англійська - не така, як у білого населення Америки,
- дуже гучні та веселі - сміються так, що посуд здригається,
- люблять музику так само, як ми їжу: немовля, що плаче - заспокоються під африканські мотиви, тільки-но навчилося ходити - вже танцює, як тільки почує якісь звуки мелодії,
- Детройт: бідні чорні квартали???? - багаті чорні квартали! живуть набагато краще, ніж усі українці (олігархи не беруться до уваги, звісно),
- не супер охайні,
- мають одну проблему, яку не маємо ми: волосся! всі дівчата мають проходити через дорогі і довгі процедури постійно - щоб воно виглядало, як слід,
- ніхто не здатен так танцювати, як вони,
- привітні,
- іноді небезпечні,
- готують іншу їжу, зокрема smoothie - куди кидають не банани та морозиво - а шпинат та інші зелені штуки,
-  одяг - це окрема тема: люблять все яскраве, блискуче.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------
Взагалом, мені сподобались - з ними весело та комфортно.

Истинное отношение

Провели анкетирование среди сотрудников. Перечитываю ответы и прозреваю.
Болезнь любого руководителя - ты не всегда можешь адекватно оценить истинное отношение сотрудников к тебе, к твоей работе, к фирме. Все просто - ты начальник, а потому относятся к тебе на глазах так или иначе лучше, чем на самом деле.
Что ж - выводы сделаны.
Вывод 1. Девочек на проекты не беру - они в своем большинстве меня не любят. Я понимаю, почему - тут возникает обычное чувство конкуренции (которое у девушек гипер развито). Не обижаюсь, пусть работают с менеджерами сильной стати.
Вывод 2. Искренних и смелых людей не так много. Импонирую именно таким - но не дерзким или наглым, а именно порядочным и смелым. Как оказалось - их мало. Боюсь людей, кто не способен выразить свое мнение, а способен только на общие фразы.
Вывод 3. Не обманываться, переделать человеку человека невозможно.
Вывод 4. Если спасаешь людей от увольнения, люди все равно - неблагодарны и помнят только плохое. Ничего - лучше платить добром за зло, даже, если это трудно и кажется несправедливым....