середа, 29 січня 2014 р.

26.01.14

Вертаємось з Букавелі. Поїзд о 21: 55 до Києва.
Під"їзжаємо до залізничного вокзалу. Біля вокзалу "Беркут". Спиняють виключно. Якщо йдеш з лижним спорядженням та у відповідному одязі - не чіпають.
Їдемо. Відчуття неприємні... В голові останні слова, що чула у привокзальному кафе від юнаків та дівчат з Івано-Франківська: "Мій тато був на першій лінії на Грушевського. Дві кулі спіймав." "А мій вже повернувся"....
02:13. Прокидаюсь від шуму (хоча це складно назвати сном - усю ніч перебуваєш у якомусь дивному стані). Наші герої, які їдуть до Києва, ризикуючи своїм життям, присутні мабуть у кожній родині Івано-Франківська. Розпорошуються по вагонам. Але їх виловлюють і там.
02:13. Чоловік прибігає до іншого (могу сусіда) з криком: "Його забрали". Інший зістрибує з другої полички та за 2 секунди, не взявши речей з собою, біжить зі своїм другом в бік іншого вагону...
Ранок. Бачу тих 2. Повернулись. Засмучені.
08:40. Сходити з поїзда моторошно... Івано-Франківськ-Київ...
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------
Господь, допоможи моїй країні, моєму народу! Допоможи тим, хто стоїть по обидві сторони барикад. Щоб не гинули люди.
Дай мудрості та страх в серце керівникам.

Немає коментарів:

Дописати коментар