неділю, 30 вересня 2012 р.

Десятий блог пост


Тільки в Україні туалет на будівництві роблять з дерева, а новий будинок обкладають пінопластом.
Тільки в Україні чистенько вимітають все подвір’я, а сміття вивозять на Дніпро, де будуть купатися влітку, та звідки будуть пити воду цілий рік.
Тільки ми, українці, маючи широку поетичну душу, з легкістю плюємо в душу іншого.
Країна протиріч, яку все одно я люблю.

Дев'ятий блог пост


Ще змалечку, дивлячись на якісь предмети, я часто уявляла собі фігури людей та тварин. (Думаю, що я не єдина, яка бачить подібне). Я бачила їх у хмарах, у листі на деревах, … навіть на візерунку шпалер. І часто в моїй уяві вимальовувалась історія про цих героїв.

Памятаю фарбу на дверях моєї кімнати, де я бачила лисеня, що згорнувши хвостик, гляділо на мене. Старі шпалери у спальні батьків. Там я чітко уявляла собі два образи: перший – чоловіка з бородою - благородний, завзятий, сміливий; другий – вродливу жінку - зухвала та горда. Чоловік дивився на жінку знизу вгору. Він був закоханий у неї. А вона – поглядала на нього згори вниз, сміялася з його почуттів.  Це були наче герої історичного роману часів Римської імперії. Мені було шкода чоловіка, так і хотілося сказати йому; «Тікай від її чарів». Начебто я напевно знала, що вона згубить його, як Доліла Самсона.

Згадала Кенета Ховинда. Коли він намагався пояснити, де саме Бог, він використав такий приклад. Ми люди, як фігури на аркуші паперу. Це 2Д простір, і фігури можуть бачити тільки одна одну, вони не бачать, наприклад, лампу, яка знаходиться у 3Д вимірі і світить прямо на них. Так і Господь. Він усюди. Він бачить усіх. Так само, як я бачила моїх героїв на шпалерах, він бачить нас. Тільки на відміну від моїх образів, ми – справжні, а Він говорить так, щоб ми почули.

вівторок, 25 вересня 2012 р.

Восьмий блог пост

Якесь дивне відчуття.... хочеться поїхати далеко-далеко, де немає цивілізації, щоб тебе ніхто не знайшов там ні в інтернеті, ні по телефону, ніяк.
І просто побути одній: без справ, без думок, що цілий день рояться у голові, без ноутбука і телефона. Просто з книжкою в руках, десь близько до природи.
-------------------------------------------------------------------------------------------
На курсах перекладачів задали питання: хто ви - екстраверт чи інтроверт?
Я не змогла дати однозначної відповіді.
--------------------------------------------------------------------------------------------
Люди - різні. Але для всіх корисно, мабуть, зупинитися на мить і задати собі питання:
"А навіщо я це все роблю?"
Ми стали схожі на зайнятих амереканців. Життя вимагає того, щоб ти весь час кудись поспішав. А що, якщо ти поспішаєш не туди? Що, якщо треба зупинитися і розвернутися на 180 градусів -  переоцінити цінності, переставити приорітети?
--------------------------------------------------------------------------------------------
...треба таки поїхати кудись в село і подумати, як мої глобальні цілі корелюються з моїми повсякденними справами.

суботу, 22 вересня 2012 р.

Сьомий блог пост

... давно нічого не писала, якось скучила за цим заняттям.
Зараз вдома ремонтні роботи, і моя кімната - місце, де я люблю займатися творчістю - недоступна для того, щоб, опинившись на одниці, подрукувати свої думки.
Ось і тепер роблю це на табуретці - в залі, кругом будівельні матеріали, пил та сміття... коли вже це закінчиться? (риторичне питання):) Як казав один мій знайомий: "Что такое евро ремонт? - Два года в грязИ, потом жалюзИ, и джакузИ".
Але пост не пор це.
Хотілося поговорити про українських чоловіків та їх потенціал.
Нещодавно в маршрутці бачила 2 чоловіків - сиділи навпроти. Саме вони й надихнули мене написати про них)). Я їх не знаю, і скоріше всього ніколи більше не побачу. Все, що описане нижче - просто спостереження та висновки.
...Нещасні, залякані, бідні, страшенно не впевнені в собі.
Один - років 35, кремезної статури, з блакитними очима - що бігають навгруги, не знаючи на кому чи чому зупинитися; мабуть проблеми з алкоголем, вдягнений - дуже бідно, навіть обідрано, скоріше за все працює чорноробочим десь на будівництві - так як руки - всі  потріскані, чорні, виснажені. Всіх боїться, а найбільше боїться майбутнього та ... відповідальності - як і більшість з тих, хто належить до сильної! статі у нас на Україні.
Хочу попередити читача, що я - не феміністка :), і що знаю і спікуюся й зовсім з іншими чоловіками - які гідні цього звання. Але зараз мова йде не про них.
Другий - теж років 35-40, худощавий, з борідкою, все інше - так, як у першого...
І от я на мить уявила собі, що ці чоловіки - не в Україні.
Уявила першого - у Німеччині (чимось схожий він таки на німця): виглядає на 5-7 років молодше свого віку, чорний костюм, інженер, біла сорочка з краваткою. Їде не на маршрутці, а на мерседесі. Займається спортом. Успішний, впевнений, щасливий...
......Він міг би бути саме таким.
Другий - француз, архітектор чи дизайнер, вдягнений відповідно - модний шарф на шиї, вельветовий піждак. .... І знову таки, успішний, впевнений у собі, справжній чоловік, за яким, як за стіною. Вертається додому, де його чекає щаслива дружина, та двоє дітей...

І от питання: що моїм справжнім героям завадило стати такими?
Чому вони не вміють ставити перед собою цілі та їх досягати? Чому вони шукають вихід у чарці з того, що вони не можуть самореалізуватися, не бачать виходу, нічого не мають за душею... Чому їх дружини - нещасні, а їх діти ....... стануть таким, як вони?
.................................................................................................................................................................
Можна звинувачувати батьків, суспільство, державу - і це все справедливо. Але, мабуть, найбільша проблема - в нас самих.



четвер, 6 вересня 2012 р.

П"ятий блог пост

Читаю Дарсі Рєзака "Networking. Связи решают все". Точніше - слухаю аудіо книгу. Так от книга про те, як зв"зки можуть допомогти в бізнесі та в особистому житті. Насправді, як писав  Еклисиаст, "время и случай" визначають успіх. Так от книга про те, щоб ці "время и случай" вібвувалися в твоєму житті частіше. І тоді, коли цей випадок ("случай") співпадає з  часом ("временем"), то це і є твоя фортуна! Зв"зки і справді багато чого вирішують.
Аналізую свою участь в останній конференції "Happy farm" - стартап інкубатор - та розумію, що моя поведінка була анти нетворкінговою. Тепер планую змінити своє поводження,  адже це може змінити життя і долю.  Хоча насправді життя і долю може змінити тільки Господь. Чи означає це, що не потрібно читати таку літературу, а просто чекати манни небесної? Не думаю. Думаю, що Господь може допомогти різними шляхами: наприклад, дати цю книжку, щоб змінити своє поводження і нарешті почати займатися нетворкінгом!

Четвертий блог пост

Счастлива ли я? …сложный вопрос. Конечно, по-христиански нужно было бы ответить: ДА. Но на самом ли деле это так? Теория хорошо мне знакома: счастье не зависит от обстоятельств, как и радость. А только от состояния души и духа. Но вот что там? Что в душе? Какое состояние духа? Есть ли там то, что можно назвать счастьем, удовлетворенностью, довольством…  Наверное, это периодическое состояние, хотя и должно быть постоянным. Что же делать, чтоб это было всегда? Не знаю… Или знаю? ЗНАЮ: быть близко к Тому, Кто источник истинного счастья и самой приносить радость другим.
Получилось совсем как на уроке философии J или на проповеди.


середу, 5 вересня 2012 р.

Третій блог пост

Чому не всі займаються бізнесом?
Статистика говорить, що тільки 3% всіх людей спроможні на те, щоб створити та вести свій власний бізнес. Але чи справедлива така статистика. Мабуть, весь устрій системи, в якій ми жевемо, а в потсрадянському просторі, особливо, примушує нас думати саме так. Тобто система хоче, щоб ви, щоб я, так і думали, і звичайно відносили себе не до 3%, а до інших 97% :).
Що ж відрізняє ті "3%" (оптимістично будемо вважати, що цей відсоток значно більший, і ми належемо до цих людей) - ... МИШЛЕННЯ.
На мою думку, люди поділяються на 3 категорії:
дурні, розумні, мудрі.
Про дурних писати не буду :)
Мудрі - це й є наші бізнесмени, тобто люди, які змогли влаштувати своє життя так, щоб на них могли працювати.
А розумні.... :( - це ті, що працюють на мудрих. І можливо їх IQ навіть вищий за  IQ мудрих, але... то їм не допомагає.
До якого прошарку належу я? А ти?
... змінити мишлення та намагатися потрапити в ті "3%"!

Другий блог пост

Не спиться...
Питання, що задаю собі, та відповідь на нього - от який формат і буде моїх постів.
Отож, питання наступне - чому люди проводять час з друзями (замість того, наприклад, щоб вести якийсь блог чи читати новини, твіти та пости на стіну).
Думаю, що як казав Задорнов, життя людини здебільшого поділяється на 2 етапи:
до одруження і після; до початку кар"єри і після; до переїзду закордон і після, ... - в залежності від того, яка сама визначна подія сталася в їхньому житті, і що саме з усіх подій - є найбільш значущою саме для них.
Так от перша категорії людей, до яких здебільшого відносяться усі молоді дівчата, проводять час з друзями саме для того, щоб нарешті визначитися з ким же вони будуть проводити свою другу половину життя. Тому усі "тусовки" мають на меті тільки одне - зробити це якнайшвидше та якнайвдаліше. Коли ж цей доленосний крок зроблено, тоді й пари, що визначилися, й ті, які пішли далі і створили сім"ю проводять час з друзями задля іншої мети - а саме ... увага ... "just for fun" :) (для тих, хто не знає англійської, в дужках, це ви марно,  щоб веселитися). Тобто з одного боку, здається, що саме при зміні свого статусу людина починає спілкуватися з друзями задля "справжньої" мети. Але з іншого, парадокс - статистика говорить, якщо пари у шлюбі - справді щасливі, то час, що вони проводять з друзями - дуже скорочується, чи майже зникає.
... так - те "замість", яке було зазначено після питання спочатку - насправді ніяке не "замість" - а "також".


Перший блог пост

Чому вирішили створити блог?
Мабуть, є дві причини. Перша - ще з дитинства, начитавшись усіляких романів, хотілось мати свій щоденник, де б можна було записувати все, що зазвичай записують у щоденниках. Пам"ятаю, навіть колись починала один, та потім все якось закінчилось, не розпочавшись повноцінно. (Погана звичка багатьох людей - не доводити до кінця, те, що розпочав).
Друга - це прагнення творити, яке є в кожній людині закладене Богом з самого початку. Працюючи на 2 роботах, і постійно навчаючись (що вимагають обидві), постійно читаю "толковое чтиво" (як би висловився б мій директор:)), завжди є бажання вдосконалюватися та творити щось корисне. Ось і тепер хочеться спробувати навчитися висловлювати свої думки та після аналізувати їх. Працюю менеджером проектів - тому маю постійно щось читати та розвиватися - що насправді мені подобається :). Тепер спробую щось пописати сама.
... мабуть є й третя - а саме егоїзм. Соромно, але це правда. Кожна людина хоче, щоб нею захоплювались. І я - не виключення.
Отож, причини 3: мати щоденник, творити щось корисне та егоїзм. Третя - зовсім не благородна. Але вона є.
Вийшло навіть з "правилом трійки" як в The Presentation Secrets of Steve Jobs :).