пʼятницю, 4 січня 2013 р.

Справжні та несправжні люди

Вирішила таки давати назви своїм дописам. Тоді можна легко згадати, що, де і навіщо ... було написано.
Так от, як і говориться в назві, хочу поговорити про справжніх та несправжніх (або штучних) людей. Не збираюся я тут говорити про кіборгів чи клонів :). Ні. Моя стихія - це психологія, як і у славетного Еркюля Пуаро Агати Крісті.
Повернулася я з одного заходу декілька тижнів тому назад і зрозуміла, що хочу написати про несправжніх людей - людей у масках; людей, що постійно грають якусь роль і не можуть бути собою.
Всі знають, що мистецтво бути собою, незалежно від обставин та людей, що оточують, це велике надбання, яке раніше було притаманне лише аристократії. Зрозуміло, що не так легко бути справжнім завжди і усюди. (Не говорю тут про лицемірство. Йому також є місце у сьогоденному суспільстві.) Просто помітила, що є люди, які геть на 100% - НЕ справжні. Вони - як ляльки. Все, що вони роблять: говорять, сміються, ... фліртують - все якесь несправжнє, якесь штучне. Відчуваєш, що все це просто якийсь сценарій п"єси "Я - ось такий" чи "Я - ось така".
Але напрошується наступне питання: чому? Чому вони так старанно ховають, що в них там всередині? Думаю, що всередині може бути не тільки щось лихе - якась злість чи зіпсованість. Там може бути просто пустота.... Так, пустота. Є - пусті люди. Їм немає чого показати, бо в них нічого немає. Думаю, що саме таку людину я й зустріла тоді...
Є й інша група людей; людей, що насправді набагато кращі, ніж здаються спочатку; людей, що грають якусь роль - не негативну, але все ж таки роль - що й псує усе. Але тут йшлося не про них. Про інших - про штучних та пустих. 

2 коментарі:

  1. Психология стереотипов... ничего нового

    ВідповістиВидалити
  2. Да, конечно. Ничего нового.
    "Что было, то и будет; и что делалось, то и будет делаться, и нет ничего нового под солнцем" Еккл. 1:9

    ВідповістиВидалити