Чекаємо... Ми завжди чогось чекаємо.
Процес "чекання" починається вже змалечку. Спочатку ми кожного дня чекаємо свого дня народження. Не важливо, яка пора року і як давно був минулий день народження, ми, у віці 3-4 років не орієнтуємося в цифрах та датах, тому чекаємо його майже кожного дня і не можемо зрозуміти, чому це не согодні.
В 4-5 років приходить ще одне "чекання" - школа. Ми так хочемо піти в школу, що починаємо чекати цього радісного дня за 2, а інколи й 3 роки.
За шкільною ж партою ми починаємо чекати (як би парадоксально це не здавалося), коли ж я закінчу цю школу :)
А далі в процес чекання підключаються більш дорослі та важливі питання: коли я одружуся чи вийду заміж, коли я поїду закордон, коли я отримаю нову роботу, коли я зароблю на машину, коли, коли, коли...
А чому б просто не насолоджуватись життям таким, яким воно є?
Процес "чекання" починається вже змалечку. Спочатку ми кожного дня чекаємо свого дня народження. Не важливо, яка пора року і як давно був минулий день народження, ми, у віці 3-4 років не орієнтуємося в цифрах та датах, тому чекаємо його майже кожного дня і не можемо зрозуміти, чому це не согодні.
В 4-5 років приходить ще одне "чекання" - школа. Ми так хочемо піти в школу, що починаємо чекати цього радісного дня за 2, а інколи й 3 роки.
За шкільною ж партою ми починаємо чекати (як би парадоксально це не здавалося), коли ж я закінчу цю школу :)
А далі в процес чекання підключаються більш дорослі та важливі питання: коли я одружуся чи вийду заміж, коли я поїду закордон, коли я отримаю нову роботу, коли я зароблю на машину, коли, коли, коли...
А чому б просто не насолоджуватись життям таким, яким воно є?
Немає коментарів:
Дописати коментар