вівторок, 3 червня 2014 р.

Думки.

Життя... цікаве, швидкоплинне та непередбачуване. Всі знають, як варто цінувати те, що маєш прямо зараз, адже завтра все може змінитися.
Але хто цінує?
Саме факти, що хаотично рояться в голові, формують настрій та стан душі.
Ось факти, що зараз бентежать особисто мене, та, безумовно, впливають на мій теперішній настрій (перепрошую, якщо хтось впізнає тут себе - не називаю імен, і тому, думаю, що не ображаю вас тим, що маю сміливість згадувати вас в своїй писанині):
П. пішов з роботи із-за хвороби (загадкової хвороби, що наші "благородні" медики-тупаки в 21му сторіччі не можуть навіть виявити, не те, щоб полікувати). Так шкода хлопця, що навіть плакати хочеться. Чому це трапляється з людьми, які, на мою думку, ні в якому разі! не заслуговують на таке; а ті, що заслуговують, живуть здоровими далі.
З. йде в армію. Йде зараз - коли це так небезпечно. Безумовно, поважаю його за цей вибір. Прочитала фейсбук пост Парасюка на цю тему, повністю погоджуюся з ним... Але є одне але. Це але - що жодна держава не варта того, щоб за неї помирали молоді хлопці. Це усвідомлюєш, коли думаєш про своїх друзів та знайомих, що могли б опинитися на тому місці. Не тоді, коли просто читаєш якісь цифри в "Українській правді": загинуло 18, 43 важко поранені. Що таке 18 серед мільйонів? Люди помирають кожного дня тисячами... Але є одне але. Це не так, коли уявляєш матір, що викохала свого сина для кулі терориста. Боюсь, що вона ненавидить усіх і вся, ненавидить і державу, за яку загинув її син.
...............................................................................................................................................................
Читаємо новини кожного дня. Думаємо, що робити далі. Але не цінуємо, що маємо. А найважливіше те, які стосунки в тебе з Богом та людьми, які тебе оточують. Не неприємності на роботі, не ремонт машини, не зачинене відділення банку.. а життя...цікаве, швидкоплинне та непередбачуване.

Немає коментарів:

Дописати коментар